Юрий Зозуля


 
* * *
душа, откройся,- будь же за окно;
хоть видел много, и было светло 
накапай свои капли: мои слёзы;
тускнеют ведь без них глаза и грёзы 
 
еще услышь, душа,- откройся слухом:
ты была моим самым верным ухом;
в которое шептали, толи пели:
что я лишь подпевал, и еле-еле 
 
- решись, моя душа, открыться снова;
я должен сквозь тебя увидеть Слово:
пусть выгорят ослепшие глаза
на Этом Свете  открывай, душа!!!


 
* * * 
 тишайшая и величайшая просьба:
 
- благослови, Боже!..
мир духовный,- стань насущным,
о безгрешии поющим,-
благоволи, Боже!..
 
Ты достоин восхвалений:
только Ты, Чей Свет без теней;
милостивою управой
Сам Себе прибави славы 
 
- благослови, Боже!..
на нечёрствый Хлеб Духовный:
Хлеб Высокий, Сыном Полный,-
благоволи, Боже!..
 
приими и предержи,
всё исправи и сверши;
Своей чуткою управой
слабость нашу - подбодри 
 
- благослови, Боже!..
снова одухотвори,
нас на веру утверди,-
благоволи, Боже!..
 
Ты на каждый час дари
прекращение метаний,
превращение мечтаний
в проживание любви 
 
- благослови, Боже!..
и терпением Своим
поделися тоже,-
благоволи, Боже!..
 
каждый - Твой, не отделим;
все ценимы и хранимы,
все надежны и верны:
радуйся и Ты на ны 
 
Благослови, Боже 
Благоволи, Боже 
Благотвори, Боже 
- благодарю, Боже 

На Світлу Пасху

коли Христос Своє Призначення спізнав?
– бо то була не хресна смерть, а ціле життя хресне:
божественного між людського,
чистого серед брудного...

Боголюдині виживати крізь людей?
– чудесами чудувати, словесами словити:
душі від тіл одмивати,
умовлять, не неволити...
+
коли кожна мить за вічність,
то якоїсь з них й хватає:
був Христос, і вже немає,–
на хресті Господь конає!..

Боженьку,– Ти ж Своє Тіло
видав людям,– Свого Сина:
на поталу, на потраву,
на хулу,– й на їх спасіння??.

зо Єдиним мив їм ноги,
серця докладав з руками:
і очами Тата й Мами
плакав на усе убоге...
+
та не свічку, себе ставить
мусимо під Ції Очі:
і світитися заставить
й себе,- бо вже хватить ночі!

скільки ж бути за тварину;
Шанс – Родитися в Людину!
...Воскресіння – Подарунок
За Таку Високу Ціну...


Ця Марія

"Богородице, Діво, радуйся,
Благодатна Маріє, Господь з Тобою;
благословлена Ти між жінками,
благословен плід утроби Твоєї, 
бо Ти породила Спаса душ наших!" 

                                           Людина 

1 (на Успіння Богоматері) d

помилитись Він не міг, коли довірив
Сім’я виносить і виплекать,– Марійці;
рівночесній, ще не Богорівній, Дівці:
родить, виростить, і виплакати,– ввірив
. . .
хоч і людська, а високая картина:
Дівця-Мамо до грудей приклала Сина;
молоко з любов’ю і своєю, й неба,–
материнський трунок! – щедро л’ється в Тебе
. . .
Божа Мати, Божий Син, і Божий Тато,–
Ця Сім’я єдина в світі Так Багата;
так чутлива до людських гріхів,– до муки;
лишень солодощі гребує розпуки
. . .
виглядали Батько й Син Свою Марію,–
Жону, Матінку з набитими ногами:
шляхом тим, вимощеним важко Богами,–
крізь усі життя, всі землі, всі події
. . .
а й не горем,– радістю вас одігрію!
дочекались-таки Матір,– бо Успіла!
на з’єднання всіх любовей в Одне, в Ціле!
на Надію на Марію,– Цю Марію!
. . .


2

мале Дівчатко, наречене Богу,–
таки повезло тим старим часам!
на цю довічную дорогу
чи зміг би вибрести хто сам?

– мене тримає
все, що сталось, та – триває!
хоча,– хто я, і хто оця Дитина?

...чуття моє нап’ялося, мов пуповина;
і саме ним: навпомацки, наосліп,– дотикаю;
і – дочуваю,– добачаю,– доживаю...



уже Дівча в своїм служінні Богу:
Тобі вклоняюсь, мила,– тут і там!
кладу себе під Твої ноги,
що Сина принесуть всім нам.

– мене тримає...
те, що відбулось, та безперервно вже триває!
хоча,– хто я, і хто оця Дівчина?

…чомусь невтримно потяглась – душею в небо – середина;
і саме нею: зо дна прірви, так поволі,– досягаю;
і – доростаю,– дозріваю,– дотерпаю...



нарешті – Божа Матір в людськім світі:
так очманілім, аж сліпім!
бо як не вбачить те, що прямо в очі – світить!
самим не засвітитись, не подобрішати усім?

– там мене ще немає,
а все, що сталось, сталось,– знов триває;
захеканий, і я вже є!

...і бачу Богорідну Діву,– Цю Марію;
і в жінчиної тітки таке ж було ім’я;
і я – радію! і – даюся диву...


це ж Бог, Найвищий і Єдиний,
з людьми навік породичавсь!
і то не навмання! – і ми вже всі,
і навіть двічі, й більше,– з Ним рідня...

– хвала Ісусу та Його Батькам:
самому Богу,
та Діві Цій,– Марії.

...уже за Ними, та вже без вихвалянь,–
тим людським "божеським" ділам;
таким потрібним... а хоч для життя в надії!..



3   d

Матінко,– не спокоєм, не щастям;
Матінко,– між скрути та біди;
Матінко,– до Тебе із напастя

так глибоко утоптані шляхи...

до Тебе... із безвиході спішать
погорільці з усього життя;
вони, чи молитви їхні, кричать;

або мовчать, добравшись каяття...


Мамцю Маріє,– чи вітер це віє;
чи сніг це, чи дощ; чи такий шлях до прощ;
сльози це, повінь, чи грози… Твій Промінь

чиєїсь надії Добився!  й Гріє...


Богородице, що ж це робиться,–
що з проханнями всі до Тебе:
то я з радістю прийду з Радостю!

то і Тобі ж, такого теж,– треба...

спеціально для Тебе,– всім квітнем!
із намоленим, вдячним світлом!
бо і тут,– а буває так світло!

бо усе, що лиш може це,– квітне...


Нене Маріє,– а вітер розвіє!
і сніг той, і дощ,– світлим є шлях до прощ!
вплачуть прозріння на сяйво Спасіння!

...й Ти,– спільна Надія людська,– Маріє...


Диво–Маріє,
Діво-Маріє,
– Маріє...
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Зі Різдв'яного:

?

душам прищеплюють Різдво
й всілякі Боголюбі Дати;
чого тут іншого чекати,–
це Його справи: все – Його...

Він викорчовує гнилі,
Сам догляда за кожним хворим;
і радо дозволя здоровим:
щепить так само при землі...

аж Сам підносить Всю Любов,
усі сорти Її високі;
а переймається так знов,–
як в ті, невидимі вже, роки...

?

слава Тобі, Боже,–
Слава Твоя Божа!

...Господь рождається щораз
у Своїх й Материнських муках;
знаходить всіх у їх розпуках,
виводить звідти повсякчас;

Господь рождається для нас,
Господь рождається для світла;
Господь рождається весь час,
Його Різдво повіки квітне;

й слава Тобі, Боже:
Слава Твоя,– Божа!..

?   щасливі коляди  

крига скресає,
Надія воскресає! –
заходились бджоли
з дьогтю гнати мед!
з того всього дива
нині, як ніколи,–
серед зими бджоли
розпочали лет!..

крига скресає,
Віра воскресає! –
рідний наш Господь прийшов
до всіх Своїх дітей!
взяв весь світ на руки,
замісив всі муки:
з мотлоху й багнюки
творить знов людей!..

крига скресає,
Любов воскресає! –
веселку вигинає
її щасливий сміх!
щедрий вечір – світлий,
почуттям розквітлий;
щедрий він, привітний,
радісний для всіх!..

крига скресає,
усе – воскресає!
і Шлях набрякає:
од Раю – до нас!
обтрусивши роки,
свої власні кроки
кожна душа робить
в невідомий час!..

крига скресає…
Надія воскресає…
Віра воскресає…
Любов воскресає…
– Сам Господь
підспівує-співає:
Боженько
пісень наших співає!..

?   Різдво Христове!!! – але тихо, бо:

...наче в раю,– в гаю:
співу одкровення:
і рає, й гуляє:
гаєм вдохновення:

на щирім настої:
на бруньках набухших:
на нових, на збувших:
на душі підвої:

весна колядує:
зими замість весна:
завчасно чарує:
навсевічно скресла:

наче гаєм,– раєм:
у високім світі:
там все догуляєм:
що тут лише в цвіті…

 




К началy